How big is Велика Магелланова Хмара?
300 trillón kilómetros!
Велика Магелланова Хмара — невелика галактика поблизу Чумацького Шляху, віддалена від Землі приблизно на 160 000 світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Основна частина зір галактики має в поперечнику приблизно 30 000 світлових років. Із Південної півкулі її видно без телескопа: на небі вона приблизно у 20 разів ширша за повний Місяць.
Велика Магелланова Хмара — неправильна карликова галактика, тобто невелика галактика без чіткої спіральної чи овальної форми. Як і будь-яка галактика, вона не має різкого краю, тому її ширина залежить від того, наскільки слабке світіння враховують. Каталоги галактик вимірюють ширину до стандартного, дуже слабкого рівня яскравості.
За такого вимірювання Оновлений каталог найближчих галактик, опублікований 2013 року, дає галактиці ширину 10,8 градуса на небі. На відстані 160 000 світлових років цей кут охоплює приблизно 30 000 світлових років. Після поправки на пил у Чумацькому Шляху та на те, як галактика нахилена до Землі, ширина в каталозі становить приблизно 33 000 світлових років.
Зорі розташовані всередині гало розрідженого газу. 2024 року астрономи вперше виміряли це гало за допомогою космічного телескопа «Габбл». Воно має в поперечнику приблизно 50 000 світлових років, тобто приблизно десяту частину розміру газових гало інших галактик такої самої маси.
Маса Великої Магелланової Хмари становить приблизно 10 відсотків маси Чумацького Шляху, тож вона важча за більшість карликових галактик. Багато астрономів вважають, що вона не обертається навколо Чумацького Шляху, а пролітає повз нього, і що найближче до нього вона підійшла лише нещодавно. Вона — одна з приблизно 50 карликових галактик Місцевої групи, родини галактик, до якої також належать Чумацький Шлях, галактика Андромеди та галактика Трикутника.
Велика Магелланова Хмара рухається крізь власне газове гало Чумацького Шляху, і це зірвало більшу частину її газового гало. Воно тягнеться позаду, як хвіст комети. Те, що залишилося, невелике, але маси галактики вистачає, щоб його втримати. Цей залишковий газ дає їй змогу й надалі утворювати нові зорі.
У лютому 1987 року зоря у Великій Магеллановій Хмарі вибухнула як наднова — так називають бурхливу загибель масивної зорі. Це перша наднова з 1604 року, яку було видно неозброєним оком. Її світло йшло до Землі приблизно 160 000 років, тож сам вибух стався приблизно за 160 000 років до того. Кілька місяців її потужність дорівнювала потужності 100 мільйонів Сонць.
Приблизно за дві години до того, як побачили світло, три обсерваторії зареєстрували спалах нейтрино — крихітних частинок, які майже не взаємодіють із речовиною. Після такого вибуху, як очікують, залишається нейтронна зоря, тобто ядро зорі, що зазнало колапсу, або чорна діра. 2024 року космічний телескоп «Джеймс Вебб» знайшов на цьому місці найкращі на сьогодні свідчення нейтронної зорі.