How big is Сіріус A?
2,400,000 kilomeetrit!
Сіріус A — найяскравіша зоря нічного неба і більша з двох зір системи Сіріус, віддаленої від Сонця приблизно на 8,6 світлового року. У поперечнику він має близько 2,4 мільйона кілометрів, приблизно в 1,7 раза більше за ширину Сонця. Це ширина його фотосфери, сяйного шару, який виглядає як поверхня зорі.
Зоря не має твердої поверхні, тому її ширину вимірюють до фотосфери. Сіріус A вимірювали за допомогою інтерферометрів. Вони поєднують світло кількох телескопів, тож разом бачать набагато дрібніші деталі, ніж кожен окремо. У 2003 році група під керівництвом П’єра Кервелли використала Інтерферометр дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії. У 2011 році Джон Девіс із колегами скористалися Зоряним інтерферометром Сіднейського університету.
В обох випадках з’ясували, що зоря має видиму ширину близько 6,04 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Якщо врахувати відстань до зорі, виходить радіус, що становить приблизно 1,71 радіуса Сонця. У дослідженні 2017 року під керівництвом Говарда Бонда ухвалили значення 1,7144 радіуса Сонця, тобто ширину близько 2,39 мільйона кілометрів із невизначеністю близько півпроцента.
Сіріус A належить до іншого класу зір, ніж Сонце: A1 V, тоді як Сонце — G2 V. Температура його поверхні — близько 9 600 градусів Цельсія, тоді як у Сонця — близько 5 500. Маса Сіріуса A приблизно вдвічі більша за сонячну.
Сіріус яскравий на небі з двох причин: він близько і випромінює багато світла. Станом на 2017 рік Сіріус, що перебуває приблизно на відстані 8,6 світлового року, був сьомою найближчою до Сонця відомою зоряною системою. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,5 трильйона кілометрів. Сіріус A також випромінює приблизно в 25 разів більше світла, ніж Сонце, бо він і ширший, і набагато гарячіший.
Сіріус також молодий для зорі. Його вік оцінюють приблизно в 230–250 мільйонів років, тоді як вік Сонця — близько 4,6 мільярда років.
У 1844 році астроном Фрідріх Бессель виявив, що Сіріус трохи зміщується туди й назад, рухаючись небом. Він дійшов висновку, що його має притягувати невидимий компаньйон. У 1862 році Елван Ґ. Кларк і його батько вперше побачили цього компаньйона, якого нині називають Сіріусом B.
Ці дві зорі обертаються одна навколо одної з періодом 50,1 року на відстані приблизно від 8 до 32 астрономічних одиниць, де одна астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця. Сіріус B — білий карлик, тьмяна щільна зоря того типу, яким Сонце стане наприкінці життя. Він вміщує масу, приблизно рівну сонячній, у кулі трохи меншій за Землю. Астрономи оцінюють, що спочатку це була зоря масою приблизно в п’ять мас Сонця, масивніша за теперішній Сіріус A, і що в міру старіння вона скинула більшу частину цієї речовини.