How big is Мімівірус?
750 nanometer!
Мімівірус — це гігантський вірус, що заражає амеб — одноклітинних організмів. Разом із покривом із волосоподібних волокон, що її вкриває, частинка мімівіруса має в поперечнику приблизно 750 нанометрів (0,75 мікрометра). Нанометр — це мільярдна частка метра, а мікрометр — це тисяча нанометрів. Мімівірус достатньо великий, щоб його було видно у звичайний світловий мікроскоп, а більшість вірусів такими не є.
Частинка мімівіруса має два основні шари. Її внутрішня оболонка, капсид, має 20 граней, як трохи нерівний двадцятигранний гральний кубик, і має в поперечнику приблизно 500 нанометрів. Щільний шар волокон, кожне завдовжки приблизно 125 нанометрів, вкриває капсид. Завдяки волокнам уся частинка має в поперечнику приблизно 750 нанометрів.
Ці розміри отримано методом кріоелектронної мікроскопії: частинки швидко заморожують і фотографують електронним мікроскопом. Родичі мімівіруса мають таку саму будову: шар волокон довкола капсида, що має в поперечнику приблизно 0,5 мікрометра. У дослідженні 2014 року частинки цієї родини описано як такі, що мають у поперечнику приблизно до 0,7 мікрометра.
Усередині капсида ДНК вірусу упакована в серцевину, обгорнуту мембранами. Геном має приблизно 1,2 мільйона пар основ завдовжки (пара основ — це один щабель «драбини» ДНК) і містить більшість генів, які є також у дрібних бактерій. В одному з кутів капсида є заглушка у формі морської зірки, яка, можливо, регулює вивільнення ДНК у хазяїна.
Мімівірус уперше зібрали в 1992 році з градирні лікарні в Бредфорді (Англія) і підозрювали, що він спричинив там спалах пневмонії. Він заражав амеб Acanthamoeba polyphaga. Через розмір і те, як його зовнішній покрив вбирав фарбник, що використовують для виявлення бактерій, він здавався бактерією. Його назвали Bradfordcoccus.
Дідьє Рауль і його колеги з Екс-Марсельського університету у Франції визначили його як вірус у 2003 році. Рауль спершу казав, що назва «мімівірус» означає «мікроб, що імітує». Пізніше він пов’язав її з «амебою Мімі» — персонажем історій, які його батько вигадав, щоб пояснити еволюцію.
Протягом багатьох років після відкриття мімівірус був найбільшим із відомих вірусів, і дослідження 2009 року й тоді ще описувало його так. Його відкриття показало, що деякі віруси достатньо великі, щоб їх було видно під світловим мікроскопом. Відтоді в амебах знайшли ще більші віруси. Пандоравіруси, про які повідомили в 2013 році, мають частинки у формі глечика завдовжки приблизно 1 мікрометр.
У 2014 році науковці описали Pithovirus sibericum, частинки якого завдовжки приблизно 1,5 мікрометра, тобто вдвічі більше, ніж ширина мімівіруса. Його повернули до життя зі зразка сибірської вічної мерзлоти віком понад 30 000 років. Його геном, приблизно 600 000 пар основ, становить лише половину довжини геному мімівіруса.