How big is Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони?
90 yottameters!
Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони — гігантська структура в далекому Всесвіті, яку запропонували у 2014 році, хоча інші дослідники сумніваються, що вона існує. Її першовідкривачі оцінюють її ширину в 2 000–3 000 мегапарсеків, або близько 6,5–9,8 мільярда світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, а мегапарсек дорівнює приблизно 3,26 мільйона світлових років. Розмір, показаний вище, — близько 9,5 мільярда світлових років — наближається до верхньої межі цього діапазону.
Структуру помітили в розподілі гамма-сплесків — найенергійніших відомих вибухів. Вони виникають, коли гинуть масивні зорі в далеких галактиках, тож позначають місця, де є галактики та звичайна речовина. Відстань до сплеску астрономи визначають за його червоним зміщенням — мірою того, наскільки розширення Всесвіту розтягнуло його світло.
У 2014 році Іштван Горват, Джон Гаккіла та Жолт Баґой розподілили 283 сплески з відомим червоним зміщенням на дев’ять груп за відстанню. У групі із червоним зміщенням 1,6–2,1, 14 із 31 сплеску були зосереджені приблизно в одній восьмій частині неба. Дослідження 2015 року на основі 361 сплеску виявило те саме скупчення. Воно повністю охоплює сузір’я Геркулес і Північна Корона, і саме ці сузір’я дали структурі її загальновживану назву.
Розмір — це ширина структури на небі, де 2 000–3 000 мегапарсеків становлять 6,5–9,8 мільярда світлових років. Її глибина вздовж променя зору відома погано. Світло з цієї ділянки вирушило приблизно 10 мільярдів років тому, коли Всесвіту було приблизно 3–4 мільярди років.
Це твердження оскаржують. Дослідження 2016 року, у якому використали сплески, зареєстровані трьома космічними телескопами, знайшло мало доказів того, що сплески групуються за червоним зміщенням. Телескопи також спостерігають одні ділянки неба частіше за інші, і через це сплески можуть здаватися скупченими, хоча насправді це не так.
У дослідженні 2020 року початкові тести провели на багатьох змодельованих картах неба, де немає жодної структури, і часто знаходили скупчення, такі самі сильні, як справжнє. За новішими даними скупчення виглядало ще менш значущим. У дослідженні дійшли висновку, що існування Великої Стіни «слід розглядати як у кращому разі сумнівне».
Першовідкривачі й надалі стверджують, що групування справжнє. У 2020 році вони написали, що це, можливо, найбільша структура у Всесвіті, але щоб вирішити це питання, потрібна майбутня місія, наприклад супутник THESEUS.
Космологи очікують, що в найбільших масштабах Всесвіт має виглядати однорідним, без структур, більших за кілька сотень мегапарсеків. У статті 2015 року зазначили, що Велика Стіна була б значно більшою за приблизно 100 мегапарсеків, на яких, як вважали, закінчуються структури. У критичній статті 2020 року розмір найбільших очікуваних структур оцінюють приблизно в 260 мегапарсеків.
Першовідкривачі також зазначили, що кілька дуже великих структур можуть виникнути випадково. Вони додали, що Велика Стіна може бути групою менших структур, розташованих уздовж одного напрямку.