How big is Стовпи творіння?
38 petametre!
Стовпи творіння — це три високі колони холодного газу й пилу в туманності Орла — хмарі, де формуються нові зорі, віддаленій від Землі приблизно на 6 500 світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Розмір, наведений для стовпів, — це довжина найвищого з них: близько 4 світлових років, або 38 трильйонів кілометрів, від верхівки до основи.
Найвищий стовп — той, що ліворуч на відомих знімках, зроблених космічним телескопом «Габбл». Астрономи з Європейської південної обсерваторії (ESO) оцінюють його довжину приблизно в 4 світлові роки, якщо рахувати його як єдиний об’єкт від верхівки до основи. Це приблизно вдвічі більше за висоту стовпа праворуч. NASA, описуючи ширший знімок «Габбла», на якому видно й тьмяну основу колон, наводить значення близько 5 світлових років.
Ці довжини — оцінки. Стовпи здіймаються з більшої хмари газу й пилу, а їхні основи тьмяні, і їх важко простежити. Довжини залежать і від відстані до стовпів, яку NASA та Європейське космічне агентство наводять як 6 500 світлових років, а ESO — як приблизно 7 000.
Стовпи також спрямовані не всі в один бік. Спостереження за допомогою Дуже великого телескопа ESO в Чилі показали, що верхівка лівого стовпа спрямована до Землі. Вони також показали, що цей стовп лежить позаду скупчення яскравих зір, яке його освітлює, на відміну від інших.
Такі колони утворюються в гігантських хмарах газу й пилу, де народжуються зорі. Щойно утворені, дуже гарячі зорі випромінюють інтенсивне ультрафіолетове світло та швидкі вітри частинок, які здувають розрідженіший газ навколо. У туманності Орла ці зорі належать до скупчення NGC 6611, яке розташоване над стовпами.
Щільніші ділянки газу й пилу довше чинять опір цій ерозії. Кожна така ділянка затіняє речовину за собою, і залишається довга темна колона, спрямована в бік, протилежний до яскравих зір. Нові зорі формуються й усередині самих стовпів. На зображеннях космічного телескопа «Джеймс Вебб» видно молоді зорі, вік яких оцінюють лише в кілька сотень тисяч років.
Те саме зоряне світло, що формує стовпи, одночасно їх руйнує. На знімках телескопа «Габбл» їхні краї оточує синюватий серпанок. Це газ, який нагріли зорі поблизу й який випаровується в космічний простір.
Вимірювання ESO показують, що за кожен мільйон років стовпи втрачають масу, яка приблизно в 70 разів більша за масу Сонця. За такої швидкості матеріалу, який вони містять тепер, вистачило б ще лише приблизно на три мільйони років. «Габбл» уперше сфотографував стовпи 1995 року, а потім знову 2014 року, а «Вебб» сфотографував їх 2022 року.