How big is Бакібол?
1 nanómetro!
Бакібол — це молекула з 60 атомів вуглецю, з’єднаних у замкнену кулясту клітку з таким самим візерунком, як у футбольного м’яча. Його повна назва — бакмінстерфулерен, а формула — C60. Він має близько 1 нанометра в поперечнику; це відстань між центрами сусідніх бакіболів, щільно упакованих у твердій речовині. Нанометр — це мільярдна частка метра.
60 атомів вуглецю розташовані на поверхні клітки, яка всередині порожня. Ті, хто відкрив бакібол, згодом знайшли вуглецеві клітки із захопленими всередині атомами металів. Сама клітка з атомів вуглецю має в поперечнику 0,71 нанометра.
Молекула не має чіткої межі, бо електрони навколо її атомів виходять за межі центрів цих атомів. Тому кожен бакібол займає більше місця, ніж його клітка з атомів. У кристалах твердого C60 центри сусідніх молекул розташовані на відстані 1,0 нанометра один від одного. Значення 1 нанометр на цьому сайті відповідає цій відстані.
Клітка має 20 шестикутних і 12 п’ятикутних граней. Панелі футбольного м’яча розташовані за таким самим візерунком. Так само побудований геодезичний купол, який американський архітектор Р. Бакмінстер Фуллер спроєктував для всесвітньої виставки 1967 року в Монреалі, і молекулу названо на його честь.
Роберт Керл, Гарольд Крото та Річард Смоллі відкрили бакіболи 1985 року, працюючи разом з аспірантами Дж. Р. Хітом і С. К. О’Браєном. Вони спрямували потужний імпульс лазерного світла на вуглецеву поверхню та змішали вивільнені атоми вуглецю з потоком гелію. Атоми з’єднувалися в кластери, і найчастіше траплялися кластери з 60 атомів. Стабільність цих кластерів наводила на думку, що вони мають високосиметричну форму.
У 1990 році фізики В. Кретшмер і Д. Р. Гаффман отримали C60 у кількостях, достатніх, щоб його зібрати. Вивчення цієї речовини підтвердило кулясту структуру молекули. Керл, Крото й Смоллі розділили Нобелівську премію з хімії 1996 року за відкриття фулеренів — родини замкнених вуглецевих кліток, до якої належать бакіболи.
Крото долучився до експерименту, щоб з’ясувати, як могли утворитися ланцюгоподібні вуглецеві молекули, які він знайшов у атмосферах гігантських зір, багатих на вуглець. Невдовзі після відкриття вчені припустили, що бакіболи можуть перебувати навколо таких зір. У 2010 році космічний телескоп НАСА «Спітцер» уперше знайшов у космосі переконливі ознаки бакіболів.
«Спітцер» знайшов бакіболи в Tc 1 — хмарі речовини, яку скинула зоря, що вмирає. Колись ця зоря була схожа на Сонце, але з віком скинула свої зовнішні шари. Астрономи вважають, що бакіболи утворилися в скинутих шарах вуглецю.