Альнітак — найсхідніша з трьох яскравих зір Пояса Оріона. Сам Альнітак складається з трьох зір. Найбільша з них — гарячий надгігант Альнітак Aa — має в поперечнику близько 28 мільйонів кілометрів, а це приблизно в 20 разів більше за ширину Сонця. Невизначеність цієї ширини становить приблизно одну шосту, головно тому, що відстань до Альнітака відома неточно.

Розмір

Альнітак, якого також називають Дзета Оріона, розташований так далеко, що Альнітак Aa на небі виглядає завширшки лише близько 0,48 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Стільки ж завтовшки людська волосина, якщо дивитися на неї з відстані близько 43 кілометрів. Це значення виміряли 1974 року за допомогою інтерферометра — приладу, який поєднує світло, зібране в різних точках, щоб побачити найдрібніші деталі.

Щоб перетворити цей кут на справжню ширину, потрібна відстань, а її оцінки розходяться. У дослідженні 2013 року стежили за Альнітаком Aa та його близьким компаньйоном протягом повного обігу, а це наводило на думку, що відстань становить близько 960 світлових років. Яскравість третьої зорі наводила на думку, що відстань становить близько 1 260 світлових років, а це ближче до приблизно 1 300 світлових років, які зазвичай приймають для областей зореутворення Оріона. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,46 трильйона кілометрів.

У дослідженні прийняли більшу відстань, і за неї радіус Альнітака Aa дорівнює 20 радіусам Сонця, плюс-мінус 3,2. У дослідженні 2008 року припустили відстань близько 1 350 світлових років і отримали 25 радіусів Сонця, а тоді зоря мала б у поперечнику близько 35 мільйонів кілометрів. За ближчої відстані, отриманої з орбіти, та сама видима ширина дала б лише близько 15 радіусів Сонця.

Порівняння розмірів

• Альнітак Aa приблизно в 20 разів ширший за Сонце і приблизно в 2 200 разів ширший за Землю.
• За об’ємом у ньому вмістилося б близько 8 000 Сонць.
• Якби він опинився на місці Сонця, його поверхня сягала б приблизно чверті шляху до орбіти Меркурія.
• Він приблизно в 1,7 раза ширший за більшу з двох зір-гігантів у Капеллі, наступному меншому об’єкті на цьому сайті. Арктур, наступний більший об’єкт на цьому сайті, приблизно в 1,3 раза ширший за Альнітак Aa.
• Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Альнітак Aa був би кулею діаметром близько 4,8 метра.

Три зорі в одній

Близького компаньйона Альнітака Aa, Альнітак Ab, виявили 2000 року за допомогою Прецизійного оптичного інтерферометра ВМС США (Navy Precision Optical Interferometer). Ці дві зорі обертаються одна навколо одної з періодом 7,4 року, а розташовані вони надто далеко одна від одної, щоб газ коли-небудь міг перетікати від однієї до іншої. Альнітак Ab приблизно в сім разів ширший за Сонце. Третя зоря, Альнітак B, розташована на небі на відстані 2,4 кутової секунди.

Температура поверхні Альнітака Aa становить близько 29 500 кельвінів, що приблизно в п’ять разів більше, ніж на поверхні Сонця. Шкала Кельвіна відлічує температуру від абсолютного нуля — найнижчої можливої температури. Альнітак Aa — найяскравіша на небі зоря свого типу, який називають типом O.

Ця зоря також викидає потужний вітер із газу. У дослідженні 2008 року оцінили, що вона щороку втрачає близько двох мільйонних часток маси Сонця, а це приблизно дві третини маси Землі. Вона ще й молода: оцінки її віку коливаються від приблизно 3,6 мільйона до 7 мільйонів років, тоді як вік Сонця — 4,6 мільярда років.

Околиці Альнітака

Альнітак належить до розрідженої групи гарячих масивних зір, частина якої зосереджена навколо Пояса Оріона. Трохи на південь від Альнітака на небі розташована Туманність Кінська Голова — темна хмара у формі кінської голови, віддалена від Землі приблизно на 1 375 світлових років. Кінська Голова — найближча до Землі гігантська область зореутворення і частина величезної молекулярної хмари Оріона.

Джерела

• Dynamical mass of the O-type supergiant in Zeta Orionis A. Hummel et al., Astronomy & Astrophysics, 2013.
• The weak magnetic field of the O9.7 supergiant zeta Orionis A. Bouret et al., Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2008.
• A new paradigm for the X-ray emission of O stars from XMM-Newton observations of the O9.7 supergiant zeta Orionis. Pollock, Astronomy & Astrophysics, 2006.
• Euclid's view of the Horsehead Nebula. European Space Agency, 2023.
• Measuring the Universe. International Astronomical Union.
• IAU 2015 Resolution B2 on recommended zero points for the absolute and apparent bolometric magnitude scales. International Astronomical Union, 2015.
• Just How Small Is "Nano"?. National Nanotechnology Initiative.
• Capella (α Aurigae) revisited: New binary orbit, physical properties, and evolutionary state. Torres et al., The Astrophysical Journal, 2015.
• Fundamental parameters and chemical composition of Arcturus. Ramírez and Allende Prieto, The Astrophysical Journal, 2011.
• Sun Fact Sheet. NASA, 2024.
• Sun: Facts. NASA.
• Earth Fact Sheet. NASA, 2024.
• Mercury Fact Sheet. NASA, 2024.
• Official Basketball Rules 2026: Basketball Equipment. FIBA, 2026.