How big is Альфа Центавра B?
1,200,000 kilomeetrit!
Альфа Центавра B — менша й тьмяніша з двох сонцеподібних зір у центрі системи Альфа Центавра, найближчої до Сонця зоряної системи. У поперечнику вона має близько 1,2 мільйона кілометрів — приблизно 86% ширини Сонця. Це ширина її фотосфери, сяйного шару, який виглядає як поверхня зорі.
Альфу Центавра B виміряли за допомогою інтерферометра. Він поєднує світло кількох телескопів, тож разом вони бачать набагато дрібніші деталі, ніж кожен окремо. У дослідженні, опублікованому 2017 року, група під керівництвом П’єра Кервелли використала Інтерферометр дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії. Дослідники з’ясували, що зоря має видиму ширину 6,0 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса.
Якщо врахувати відстань до зорі, виходить радіус, що становить 0,8632 радіуса Сонця, і ширина близько 1,20 мільйона кілометрів. Точність вимірювання — близько півпроцента. Раніше вимірювання іншим приладом, опубліковане 2003 року, дало такий самий розмір.
Альфа Центавра B належить до іншого класу зір, ніж Сонце: K1 V, тоді як Сонце — G2 V. Її поверхня приблизно на 540 градусів Цельсія холодніша за поверхню Сонця, а маса становить близько 94% маси Сонця. Оскільки ця зоря і менша, і холодніша, вона випромінює приблизно вдвічі менше світла, ніж Сонце.
Альфа Центавра A і B обертаються одна навколо одної раз на 79,9 року. Їхня орбіта — витягнутий овал, тому відстань між зорями змінюється приблизно від 11 до 36 астрономічних одиниць. Одна астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця, близько 150 мільйонів кілометрів.
Пара розташована приблизно за 4,37 світлового року від Сонця, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,5 трильйона кілометрів. Проксима Центавра трохи ближча до Сонця — на відстані 4,24 світлового року.
У жовтні 2012 року Європейська південна обсерваторія (ESO) оголосила про планету, яка обертається навколо Альфи Центавра B кожні 3,2 доби й має масу, приблизно таку, як у Землі. Її знайшли за допомогою приладу HARPS в обсерваторії Ла-Сілья в Чилі. HARPS шукав крихітне коливання руху зорі туди й назад, спричинене гравітаційним притяганням планети. Коливання було не більше ніж 51 сантиметр на секунду, приблизно як швидкість немовляти, що повзе.
У 2015 році Вінеш Раджпол із колегами повторно проаналізували ті самі вимірювання. Вони показали, що сигнал майже напевно виник через розклад дат, коли спостерігали зорю, а не через планету. У січні 2017 року ESO додала до свого оголошення примітку, що планети, імовірно, не існує.