ВІЛ, вірус імунодефіциту людини, — це вірус, що спричиняє СНІД, синдром набутого імунодефіциту. Його частинки приблизно округлі й різняться за розміром — приблизно від 120 до 200 нанометрів у поперечнику, а в середньому близько 145 нанометрів. Нанометр — це мільярдна частка метра.

Розмір

Частинки ВІЛ мають неоднаковий розмір і форму. Кожна з них огорнена мембраною — тонкою плівкою з жирових молекул. Розмір частинки означає її діаметр — відстань від краю до краю.

Частинки вимірюють за допомогою кріоелектронної мікроскопії. Учені дуже швидко заморожують їх і знімають електронним мікроскопом. У дослідженні 255 зрілих частинок ВІЛ діаметри становили від 120 до 200 нанометрів, а в середньому 145 нанометрів.

Огляд будови ВІЛ 2012 року наводить дещо менший діапазон — 100–150 нанометрів. Нові частинки не змінюють розміру, коли дозрівають до інфекційної форми.

Порівняння розмірів

Частинка ВІЛ приблизно в три з половиною раза ширша за частинку вірусу гепатиту B діаметром 42 нанометри.
Приблизно 50 частинок ВІЛ, розташовані бік о бік, дорівнювали б за шириною еритроцита, який завширшки приблизно 7,5 мікрометра. Мікрометр — це тисячна частка міліметра.
Приблизно 550–700 частинок ВІЛ, розташовані в ряд, дорівнювали б за довжиною ширині людської волосини — 80–100 мікрометрів.
Звичайний світловий мікроскоп не може показати форму частинки ВІЛ. Найдрібніша деталь, яку він здатен показати, має розмір близько 200 нанометрів — це межа оптичних мікроскопів, а частинка ВІЛ звичайного розміру менша за цю межу.
Якби частинку ВІЛ збільшили до розміру баскетбольного м’яча діаметром 24 сантиметри, еритроцит мав би в поперечнику близько 12 метрів.

Усередині частинки ВІЛ

Зовнішня мембрана всіяна шипами білка, який називається Env. Шипи чіпляються за клітину й зливають мембрану вірусу з мембраною клітини, що й розпочинає інфекцію. Усередині мембрани розташована оболонка конічної форми — капсид, збудований приблизно з 1 500 копій одного білка.

У капсиді містяться дві копії генів вірусу, записані в одинарних нитках РНК — молекули, спорідненої з ДНК. Конуси, виділені з частинок ВІЛ, мали в середньому 119 нанометрів завдовжки і 60 нанометрів завширшки в найширшому місці. Із 255 частинок, у яких вимірювали діаметр, приблизно третина містила два або більше конусів, а частинки з двома конусами були в середньому більшими: 159 нанометрів у поперечнику порівняно з 134.

Як відкрили ВІЛ

Лікарі вперше повідомили про нову хворобу, що послаблює імунну систему, у 1981 році. Французькі вірусологи Франсуаза Барре-Сінусі та Люк Монтаньє вирощували клітини, узяті зі збільшених лімфатичних вузлів пацієнтів. Вони знайшли новий вірус, який брунькувався з цих клітин. Цей вірус заражав і вбивав лімфоцити — різновид лейкоцитів, до якого належать Т-клітини, необхідні для захисту організму.

Інші групи невдовзі показали, що цей вірус, який тепер називають ВІЛ, спричиняє СНІД. Барре-Сінусі та Монтаньє отримали половину Нобелівської премії з фізіології або медицини 2008 року за це відкриття. В оголошенні про премію зазначалося, що за успішного лікування люди з ВІЛ можуть розраховувати прожити приблизно стільки ж, скільки люди без ВІЛ.

Джерела

Structural organization of authentic, mature HIV-1 virions and cores. Briggs et al., The EMBO Journal, 2003.
Assembly and Architecture of HIV. Ganser-Pornillos et al., Advances in Experimental Medicine and Biology, 2012.
The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2008: Press release. Nobel Assembly at Karolinska Institutet, 2008.
How the optical microscope became a nanoscope. Royal Swedish Academy of Sciences, 2014.
Hepatitis B Virus Subviral Envelope Particle Morphogenesis and Intracellular Trafficking. Patient et al., Journal of Virology, 2007.
Erythrocytes. In Anatomy and Physiology, 2nd edition. OpenStax, 2022.
Just How Small Is "Nano"?. National Nanotechnology Initiative.
Official Basketball Rules 2026: Basketball Equipment. FIBA, 2026.

Report a Problem

for ВІЛ