Вірус гепатиту B — це вірус, що спричиняє гепатит B, інфекцію печінки. Повна, здатна заражати частинка вірусу — це сфера діаметром приблизно 42 нанометри, а нанометр — це мільярдна частка метра. Цю ширину вимірюють поперек усієї частинки, разом із зовнішньою оболонкою.

Розмір

Повні частинки вірусу гепатиту B називають частинками Дейна — на честь головного автора статті 1970 року, у якій їх описали на знімках електронного мікроскопа. Огляди, присвячені вірусу, наводять їхній діаметр: 42 нанометри. Міжнародний комітет з таксономії вірусів (ICTV), який класифікує віруси, наводить діапазон 40–45 нанометрів.

Кожна частинка має два шари. Зовнішній — це оболонка з жирових молекул, які називаються ліпідами, усіяна трьома видами поверхневих білків. Усередині неї є білкова оболонка — нуклеокапсид, діаметром 32–36 нанометрів. У нуклеокапсиді зберігається генетичний матеріал вірусу: кільце ДНК завдовжки близько 3 200 основ, лише частково дволанцюгове.

Порівняння розмірів

• Вірус гепатиту B приблизно в 2,5 раза ширший за свинячий цирковірус — вірус свиней діаметром близько 17 нанометрів. За об’ємом вірус гепатиту B приблизно в 15 разів більший.
• У 1873 році Ернст Аббе з’ясував, що звичайний світловий мікроскоп не розрізняє деталей, менших ніж приблизно 200 нанометрів. Вірус гепатиту B становить приблизно одну п’яту цієї межі — він надто малий, щоб такий мікроскоп міг показати його форму.
• Приблизно 1 900–2 400 вірусів гепатиту B, розташовані бік о бік, дорівнювали б за шириною людській волосині, завширшки 80 000–100 000 нанометрів.
• Якби вірус гепатиту B і людську волосину збільшили в мільйон разів, вірус мав би в поперечнику 4,2 сантиметра, а людська волосина була б завширшки 80–100 метрів.

Порожні частинки

Заражені клітини печінки також виділяють частинки, у яких немає ні нуклеокапсида, ні ДНК, тому вони не можуть спричинити інфекцію. Вони складаються з поверхневих білків, вбудованих у ліпідну мембрану, взяту з клітини. Одні з них — сфери діаметром 16–25 нанометрів, інші — філаменти, або нитки, завширшки близько 20 нанометрів і різної довжини.

Цих порожніх частинок набагато більше, ніж повних вірусів: за оцінкою огляду 2025 року, у 1 000–100 000 разів. Порожні частинки поглинають антитіла, які імунна система виробляє проти поверхневих білків, відволікаючи антитіла від інфекційних частинок. Поверхневі білки цих частинок уперше ідентифікували як «австралійський антиген».

Інфекція та вакцина

Гепатит B передається через кров та інші рідини організму, а найчастіше — від матері до дитини під час пологів. Єдині відомі природні господарі вірусу — люди та людиноподібні мавпи. У більшості людей під час першого зараження симптомів немає. Проте в деяких інфекція стає хронічною, тобто тривалою, і може призвести до тяжких захворювань печінки, зокрема до рубцювання печінки, яке називають цирозом, та до раку печінки.

Має значення вік. Хронічний гепатит розвивається приблизно в 95 % інфікованих немовлят і маленьких дітей, тоді як серед інфікованих дорослих — менш ніж у 5 %. Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює, що в 2024 році з хронічним гепатитом B жили 240 мільйонів людей і що того ж року хвороба спричинила близько 1,1 мільйона смертей. Вакцина, яку зазвичай роблять невдовзі після народження, забезпечує майже 100 % захисту.

Джерела

• Genus: Orthohepadnavirus. International Committee on Taxonomy of Viruses, ICTV Report.
• Hepatitis B Virus Biology. Seeger and Mason, Microbiology and Molecular Biology Reviews, 2000.
• Unveiling the Molecular Architecture of HBV Spherical Subviral Particles: Structure, Symmetry, and Lipid Dynamics. Garg et al., Viruses, 2025.
• Hepatitis B. World Health Organization, 2026.
• Press release: The Nobel Prize in Chemistry 2014. Royal Swedish Academy of Sciences, 2014.
• Conformational Changes and Nuclear Entry of Porcine Circovirus without Disassembly. Wang et al., Journal of Virology, 2019.
• Just How Small Is "Nano"?. National Nanotechnology Initiative.