Мю Цефея, відома також як Гранатова зоря Гершеля, — червона зоря-надгігант у сузір’ї Цефей. У дослідженні 2019 року оцінили, що її ширина становить близько 1,4 мільярда кілометрів, тобто приблизно в 970 разів більше за ширину Сонця. Це ширина видимої поверхні зорі. Невизначеність цього значення становить приблизно чверть в обидва боки, головно через те, що відстань до зорі відома погано.

Розмір

У зорі немає твердої поверхні, тому її ширину вимірюють по фотосфері — світному шару, який випромінює більшу частину її світла. У дослідженні 2005 року астрономи методом інтерферометрії, що поєднує світло від кількох телескопів, виміряли, якою широкою Мю Цефея видно із Землі. В інфрачервоному світлі її фотосфера займає 14,1 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Навколо зорі розташований шар молекул газу, приблизно на третину ширший.

Щоб перетворити цей кут на ширину, потрібна відстань до зорі. Опубліковані оцінки коливаються приблизно від 1 300 до 5 900 світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,46 трильйона кілометрів. Вимірювання космічного телескопа «Гайя» було надто невизначеним, щоб розв’язати це питання.

У 2019 році група обчислила відстань приблизно 2 100 світлових років, порівнявши Мю Цефея з Бетельгейзе — подібною зорею, відстань до якої нещодавно виміряли повторно. На такій відстані радіус зорі становить 972 радіуси Сонця, плюс-мінус 228, тож її ширина становить 1,0–1,7 мільярда кілометрів. У дослідженні 2005 року, за яким зоря розташована ще далі, отримали радіус, у 1 420 разів більший за сонячний, а це відповідало б ширині близько 2 мільярдів кілометрів.

Порівняння розмірів

• Ширина Мю Цефея приблизно в 970 разів більша за ширину Сонця, діаметр якого становить близько 1,39 мільйона кілометрів.
• Якби Мю Цефея опинилася на місці Сонця, її поверхня сягала б приблизно на 4,5 астрономічної одиниці від центру, за орбіту Марса і більшу частину шляху до орбіти Юпітера. Астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця, близько 150 мільйонів кілометрів.
• Мю Цефея приблизно на чверть ширша за Бетельгейзе, ще одну червону зорю-надгігант того самого типу, а її ширина становить приблизно дві третини ширини VY Великого Пса — одного з найширших відомих червоних надгігантів Чумацького Шляху станом на 2024 рік.
• Із Землі Мю Цефея здається такою самою завширшки, як людська волосина завтовшки близько 0,1 міліметра, яку тримають на відстані близько 1,5 кілометра.
• Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Мю Цефея була б кулею діаметром близько 230 метрів, що приблизно дорівнює довжині двох полів для американського футболу.

Гранатова зоря

Іноді зорю називають Еракіс, але здавна її знають як Гранатову зорю Гершеля — ця назва пасує до її насиченого червоного кольору. Зоря здається червоною почасти тому, що вона значно холодніша за Сонце. Пил у космосі між зорею та Землею ще більше червонить її світло. У телескоп зоря видна поблизу краю IC 1396, газової хмари, що світиться.

Яскравість Мю Цефея також змінюється в приблизному циклі тривалістю близько двох років. У «Загальному каталозі змінних зір» її названо прикладом червоних надгігантів, які змінюються в такий частково регулярний спосіб.

Зоря, що втрачає масу

Як і інші червоні надгіганти, Мю Цефея повільно втрачає зовнішні шари, які розсіюються в космос. У 2019 році астрономи за допомогою радіотелескопів NOEMA склали карту розподілу монооксиду вуглецю навколо зорі. Виявилося, що газ розподілений грудками, а не рівномірно. Грудки разом з рештою зоряного вітру — газу, який зоря викидає в космос, — щороку виносять приблизно 2,5 мільйонної частки маси Сонця, тобто приблизно чотири п’ятих маси Землі.

У дослідженні 2023 року простежили гарячий газ, що здіймається з поверхні зорі струменями під дією конвекції — перемішування, за якого гарячий газ піднімається, а холодніший опускається. Газ піднімався на висоту щонайменше однієї десятої радіуса зорі над її поверхнею. Звідти він легко може вирватися з-під впливу гравітації зорі. Очікують, що Мю Цефея завершить життя як наднова — вибух масивної зорі.

Джерела

• NOEMA maps the CO J = 2-1 environment of the red supergiant μ Cep. Montargès et al., Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2019.
• Study of molecular layers in the atmosphere of the supergiant star μ Cep by interferometry in the K band. Perrin et al., Astronomy & Astrophysics, 2005.
• The Effective Temperature Scale of Galactic Red Supergiants: Cool, But Not As Cool As We Thought. Levesque et al., The Astrophysical Journal, 2005.
• The height of convective plumes in the red supergiant μ Cep. López Ariste et al., Astronomy & Astrophysics, 2023.
• General Catalogue of Variable Stars, version 5.1. Samus et al., Sternberg Astronomical Institute, 2020.
• Mu Cephei. Astronomy Picture of the Day, NASA, 2023.
• Standing on the shoulders of giants: New mass and distance estimates for Betelgeuse. Joyce et al., The Astrophysical Journal, 2020.
• Fundamental properties and atmospheric structure of the red supergiant VY CMa based on VLTI/AMBER spectro-interferometry. Wittkowski et al., Astronomy & Astrophysics, 2012.
• Red Supergiant Candidates for Multimessenger Monitoring of the Next Galactic Supernova. Healy et al., Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2024.
• Sun Fact Sheet. NASA, 2024.
• Mars Fact Sheet. NASA, 2025.
• Jupiter Fact Sheet. NASA, 2024.
• Measuring the Universe. International Astronomical Union.
• Just How Small Is "Nano"?. National Nanotechnology Initiative.
• Official Basketball Rules 2026: Basketball Equipment. FIBA, 2026.
• 2026 NFL Rulebook. National Football League, 2026.