How big is Атом цезію?
500 pikometre!
Атом цезію — це найменша одиниця цезію, м’якого сріблястого металу, що плавиться за температури 28,5 градуса Цельсія. Атом має в поперечнику близько 0,5 нанометра (500 пікометрів), якщо вимірювати як подвоєний ковалентний радіус. Це робить атом цезію одним із найбільших атомів серед усіх елементів. Нанометр — це мільярдна частка метра, а пікометр — тисячна частка нанометра.
Атом не має чіткої межі. Його електрони утворюють навколо ядра хмару, що поступово розріджується, тому хіміки вимірюють розмір атома кількома способами. Ковалентний радіус — це половина відстані між центрами двох однакових атомів, з’єднаних хімічним зв’язком. Для цезію він становить 244 пікометри, тож атом має в поперечнику близько 0,49 нанометра.
Інші способи вимірювання дають для цезію радіус 260–343 пікометри, тобто атом має в поперечнику 0,52–0,69 нанометра. У таблицях атомних радіусів PubChem більші атоми, ніж цезієві, має лише францій. Францій настільки радіоактивний, що навіть його найдовгоживуча форма втрачає половину своїх атомів за 22 хвилини, і ніхто не зібрав його стільки, щоб можна було зважити.
Атоми збільшуються вниз по кожному стовпчику періодичної таблиці, бо кожен нижчий рядок додає електрони, розташовані далі від ядра. Цезій міститься майже внизу першого стовпчика. Його найзовнішній електрон віддалений від ядра більше, ніж будь-який із решти 54 електронів.
Увесь природний цезій — це цезій-133, його єдина стабільна форма. Атом цезію-133 може перескакувати між двома енергетичними станами, коли поглинає мікрохвилі однієї точної частоти. Секунду, міжнародну одиницю часу, визначають за цією частотою. Одна секунда — це час, потрібний для 9 192 631 770 циклів цих мікрохвиль.
Атомні годинники використовують це визначення для відліку часу. У фонтанному годиннику Національного інституту стандартів і технологій (NIST) у США лазери охолоджують хмару приблизно зі 100 000 атомів цезію, доки ті майже не зупиняться. Потім годинник підкидає цю хмару приблизно на метр угору.
Мікрохвилі проходять крізь атоми, поки ті підіймаються й опускаються, а годинник налаштовує мікрохвилі, доки їхня частота не збіжиться з тією, яку поглинають атоми. Станом на 2026 рік найкращі з таких годинників мають точність у межах однієї секунди за 100 мільйонів років.
Німецький хімік Роберт Бунзен і німецький фізик Густав Кірхгоф відкрили цезій 1860 року в мінеральній воді з Дюркгайма. Вони виявили його за допомогою спектроскопа — приладу, що розкладає світло на окремі кольори. Назву вони дали за латинським словом caesius («блакитний, як небо») через яскраві сині лінії в його світлі.
Побачити окремий атом цезію крізь звичайний мікроскоп не може ніхто, бо довжина хвилі світла обмежує найменшу деталь, яку здатен показати світловий мікроскоп. У 1981 році Герд Бінніг і Генріх Рорер створили скануючий тунельний мікроскоп. Він проводить надзвичайно тонке вістря дуже близько над поверхнею й створює зображення, на яких можна розрізнити окремі атоми.